НЕЗРЯЧИЙ ЛІРНИК ЛАЙОШ МОЛНАР (ЛЬВІВ) зі СТАРОВИННОЮ НІМЕЦЬКОЮ ЛІРОЮ (Lviv Ukraine)

Нажми на кнопки “Подписаться“ и “Колокольчик“ — Народився Лайош Людвигович Молнар 22 травня 1954 року в селi Гетєн Берегiвського району Закарпатської областi. В дитинствi втратив зiр, вчився в спецшколi-iнтернатi для слiпих в Мукачевi, яку закiнчив в 1970 році. В 1970–1974 роках працював на пiдприємствах системи Українського товариства слiпих (УТОС) в Мукачевi. В 1974 році переїхав до міста Олександрiя Кiровоградської області i поступив в Олександрiйське культосвiтнє училище, яке закiнчив в 1976 році по класу баяна. Деякий час не працював, а в 1981 році переїхав до Червонограду Львiвської областi, де став працювати в Будинку культури мiста Соснiвка акомпанiатором. В 1983 році почув виступ кобзаря Юрiя Данилiва i пiд впливом почутого вирiшив вчитися грати на бандурi. Почав їздити до Львова на науку до Юрiя Данилiва, а в 1989 році поступив до народної капели бандуристiв УТОС “Карпати“, створеної ще ранiше Ю. Данилiвим, в якiй виступає i тепер. Виступає Л. Молнар i як солiст-бандурист. Його репертуар — цiкавий i розмаїтий. Багато спiлкується з iншими кобзарями i бандуристами, переймає у них окремi пісні, хоч має i власнi твори та обробки. В його репертуарi iсторичнi пiснi: “Про Морозенка“, яку перейняв у київського кобзаря П. Супруна, “Прийшов указ“ (в обробцi Г. Китастого), “Про Аскольда i Дира“ — з репертуару Ф. Жарка та iншi. Вiд кобзаря П. Супруна перейняв вiн народну пiсню “Вiє вiтер, вiє буйний“, вiд свого вчителя пан-отця Юрiя Данилiва — народну пiсню “Та не жур мене, моя мати“ (в обробцi Юрiя Сiнгалевича), а вiд iнших кобзарiв — жартiвливу “Як ходив я до панянки“ з репертуару кобзаря Є. Адамцевича. Має в репертуарi лемкiвськi (“Горами, долами“, “Моя мила кудри, кудри...“) та стрiлецькi пiснi (“Йде сiчове вiйсько“ — муз. i слова Трильовського, “Завтра в далеку дорогу“, “Про Крути“ — слова О. Шведа та iншi). Виконує “Думу про козацькi могили“ А. Кос-Анатольського, твори М. Литвина (на слова В. Симоненка), “Там у ставу“ О. Бердника, “Україно моя“ Г. Китастого “Виший, виший кохана менi“ та iнших композиторiв. В його репертуарi — також багато пiсень на слова Т. Шевченка. Лайош Молнар — учасник багатьох кобзарських сходин, нарад та фестивалiв. На останнiй великiй радi кобзарiв, яка вiдбулась в сiчнi 1996 року, його обрано дiйсним членом Всеукраїнської спiлки кобзарiв. Він часто виступає і самотужки, і в дуеті з дружиною Тетяною Фроловою, поетесою, також незрячою, в доробку якої вже три збірки власних поезій. Молнар підготував до видання збірку своїх музичних творів.