Іван Власюк — Поліський лірник —“Традиційні лірницькі пісні Західного Полісся“ — (2004) [Full Album]

00:00 — 1. Про напад турків на Почаївський монастир (“Ой, зішла зоря вечоровая...“) 03:33 — 2. Сирота (“Нещасна година на світі настала...“) 09:19 — 3. Про скасування кріпацтва (“Чи знаєте, добрі люди...?“) 16:25 — 4. Полтавський сотник (“Коб я мог перевернути...“) 18:43 — 5. Солтис (“Ой, хвалився солтис чином...“) 23:55 — 6. Люлька (“Люлька моя пеньковая“) 25:15 — 7. Джинджура (“Ой, приїхав джинджура...“) 27:07 — 8. Приймак (“Ой, жив собі чоловік...“) 33:32 — 9. Доля-Наталка (“Доля моя нещасливая...“) 36:18 — 10. Попадя (“Ой, там за двором...“) 39:38 — 11. Куми (“Кум з кумою випивав...“) 43:35 — 12. П’яниця (“Ох, той злий...“) 44:38 — 13. Весілля зайця (“Збиралася звірина...“) 53:15 — 14. Комарик (“Дуб на дуба похилився“) 56:37 — 15. Крутак (“Зелена діброва“) 57:51 — 16. Петрівчана (“Маленька нічка-петрівочка“) Copyright © Atlantic Music Artist Agency Phonographic Copyright ℗ – “Атлантік“ Agency Phonographic Copyright ℗ – Всеукраїнське товариство “Просвіта“ За інформацією Власюкового поводиря Петра Савчука, про якого йтиметься нижче, бобінні магнітофони для старців, у тому числі й І. Власюка, постачав згаданий вище І. Федько,який,очевидно, робив це задля якоїсь перспективи. Для представлення повноцінної картини життєвого та творчого шляху талановитого лірника до віднайдених записів долучено об’ємну етнографічну інформацію, яку зібрала авторка цих рядків протягом 2017–2019рр. у с.Залюття Старовижівського р-ну Волинської області від місцевих жителів та поводиря, а згодом зятя лірника – Петра Савчука, 1946р.н. Іван Харитонович Власюк народився 25 жовтня 1907р (за іншими даними - 1908) в селі Кримне Старовижівського р-ну Волинської обл. (на той час - Володимир-Волинського повіту.) у сім’ї незаможного селянина. Через хворобу очей втратив зір ще в півторарічному віці, але також існує версія, що лірник народився незрячим. Батьки неодноразово зверталися до лікарів, але повернути зір не вдалося. Під час Першої світової війни сім’я малого Івана залишила місце свого проживання, побувавши в далекій Курській губ., і повернулася 1921р, щоправда у сусіднє с.Залюття (Кримненський хутір). Через шість років двадцятирічного Івана віддали в науку до лірника Степана Рибачука із сусіднього села Рокита.Для освоєння навиків гри довелося придбати інструмент [На той час ліри виготовляло багато майстрів, серед яких досить відомим був Корнило(Кирило) Мазурик, 1894р. н., із с.Пісочне (нині – Поліське) Старовижівського р-ну]. Навчальний процес тривав рік, під час Іван практикував отримані навички, мандруючи разом зі своїм вчителем глухими селами Полісся: „Він ото з ним і ходив разом. То вдвох ходили.Ну, той Рибачук старіший канєшно був, набагато старіший.Він учив його на лірі грати і разом учив по селах грати”. Між учнем і вчителем склалися вельми дружні стосунки, про що свідчать їхні довготривалі зв’язки упродовж життя:„Ходили одне до другого [Рибачук до Власюка], то тий до того, так вони спилкувались”.Склавши екзамен й отримавши „визвілку”, Іван Власюк розпочав свою активну мандрівну діяльність. У 1931р. лірник одружується з жителькою села Грабове Старовижівського р-ну, де народжується перша його донька – Ольга. Цей період є маловідомим у житті музиканта, однак очевидці згадують, що лірник активно провадив не тільки мандрівну, а й культурно-просвітницьку діяльність у селі Грабове (коли в селі не було церкви, то співав біля хреста). Виконував роль лірника в театральній постановці поеми Шевченка „Невольник”при місцевому аматорському театрі товариства „Просвіти”. Збираючись у мандрівку, казав: „Ідем на села”. Невідомо з яких причин у 1933 Іван залишає сім’ю і повертається до батька в с.Залюття, де через три роки бере собі за жінку батькову наймичку – покритку Уляну [зазвичай обирали хати бідних господарів, які люб’язно приймали й радо слухали лірника: „Ну, до таких богатших, то ми не заходили, потому багатші є багатші, а – такі, де бідни, убогі люди”]. Сім’я складалася з 5синів і 2дочок.Щоб забезпечити сім’ю та гідне майбутнє своїм дітям, лірник упродовж майже всього життя займався мандрівною діяльністю. В 60 років У зв’язку з погіршенням стану здоров’я залишив старцювання. Помер Іван Власюк 29 січня 1991р [Причина смерті, зазначена у відповідному свідоцтві:„старость без упоминания о психозе” (рос.)]. Перед грою ретельно підготовлював і настроював інструмент: „поодпускає струни і бере каніфоль з смоли і тею каніфоллю тре колесо, шоб звук був. Давай її то–настроювати.Ну, ідеально зробить і начинає грати”.Якщо ліра розстроювалася під час гри, обов’язково зупинявся й налаштовував стрій... “МАНДРІВНІ МУЗИКАНТИ ЗАХІДНОГО ПОЛІССЯ: ШТРИХИ ДО ПОРТРЕТА ЛІРНИКА ІВАНА ВЛАСЮКА“ Вікторія Ярмола, етномузикологиня, кандидатка мистецтвознавства, доцентка, молодша наукова співробітниця ПНДЛМЕ Львівської національної музичної академії ім.Лисенка (Львів)