ч.256 Які основні вимоги документа Філіппа Орлика?

На Сайті ВР такий перевод: «Оскільки серед трьох добродітелей богословських віра є найпервôв, то і перший пункт про віру святу православну Востчоного Исповіданія належить розпочати, про віру, якою народ звитяжний козацький, ще за владеніє каганів козарських, од столиці Апостольської Константинопольської, просвіщенный быв, так и нині, непорушно в нюй перебуваючи, жадним іновірієм нико́ли не искушався. Не є таємницею, що славної пам’яті гетьман Богдан Хмельницький з Військом Запорізьким повстав і почав праведну во́йну против Речі Посполитої Польської за права та вольності войськові, але насамперед за віру святу православну, яка разними тягаря́ми влади польської наси́лована была до унії з костелом римським. А після искоріненія іновірієя з Отчизны нашої з Во́йськом Запорізькым и народом малоросійським добровольно поддався и перейшов под защиту Московської держави з єдиною метою - лишь ради єдиноверія православного». «за віру святу православну, яка різними тягарями влади польської силувана була до унії з костелом римським». «Оскільки раніше у Війську Запорізькому завжди були генеральні підскарбії, які військовим скарбом, млинами, прибутками до військової скарбниці завідували та з відома гетьмана ними розпоряджалися, то й тепер загальним договором встановлюється та неодмінно узаконюється такий порядок, щоб після звільнення, дасть Бог, Вітчизни нашої від ярма московського, за згодою гетьмана та загальним рішенням був обраний генеральний підскарбій - людина значна, заслужена, маєтна та добросовісна, яка б наглядала за військовим скарбом, млинами та завідувала усілякими прибутками державними і з гетьманського відома направляла їх на потреби громадські та військові, а не на приватні». «Сам же Ясновельможний гетьман не повинен мати жодного відношення до військового скарбу і не витрачати ці кошти на власні потреби, а має задовольнятися прибутками й доходами, передбаченими для гетьманської особи і булави. Це - індукти, збори з полку Гадяцького, сотні Шептаковської, маєтків Почеповських й Оболонських та іншых, які издавна ухвалені та затверджені на уряд гетьманський. Больше ж державних маєтностей та угідь Ясновельможний гетьман не має права ані самовільно собі привласнювати, ані роздавати іншим людям, менш заслуженим у Війську Запорізькому, а особливо ченцям, попам, бездітним вдовам, дрібним громадським і військовим урядникам, слугам своїм та приватним персонам для якихось потреб».
Back to Top