Христина Стебельська. Слухаємо Шевченка. Поему “Сон“ читає А. Паламаренко, 1989 р.

Поема «Сон» (1844 р.) Т. Шевченка -- це віртуозна комедія, де політична сатира проривається крізь сон. А на сон, як знаємо, не скаржаться: він вільний, неосудний -- але Шевченкові його все ж не пробачили. І психоаналіз тут ні до чого. Адже саме за правду, розказану у «Сні», пізніше він заплатив засланням. Та дарма старалися «кати»! Поезія має таку ж властивість, як і сон -- її не можна ув’язнити. Вірші живуть тоді, коли їх читають уголос і проживають. Це правда, читець -- щоразу новий співтворець. Прекра