Чорні черешні - Катерина

Катерина, Катерина -- дівка рум’яная В невідмовності гостинна, хто її не знає? Де немає чоловіка -- знають кавелєри День і ніч їй вік-одвіку гупають у двері. Висить шабелька крилата й люлька для потіхи І трясеться її хата горілчаним сміхом. На подушках кров’ю сходить червона калина, Вічно покриткою ходить наша Катерина. Вічно служка, вічно в наймах, сумна, невесела За обіцянку, принаймні, кожному постелить. Зворожили долю дівці - лягати під пана Хто б не був -