Види тлумачення права

Існують два основні види тлумачення: - Офіційне; - Неофіційне. Офіційне тлумачення дається спеціально уповноваженими представниками державних органів та має обов’язковий для правозастосовника характер. Офіційне тлумачення насамперед ділиться на два типи: - автентичне (від грецьк. autentikos - справжній, що виходить з першоджерела) - тлумачення, що здійснюється власне суб’єктом, що створив правову норму, що інтерпретується; - делеговане (іноді також легальним) – тлумачення інших суб’єктів, уповноважених цього. Є також інша класифікація офіційного тлумачення: - казуальне (від лат. сasus - випадок; тобто для конкретних випадків); - нормативне (для всіх випадків та осіб, які підпадають під юрисдикцію суб’єкта тлумачення). Неофіційне тлумачення, у свою чергу, поділяється на три типи: - професійне – дається особами, які професійно займаються юридичною діяльністю: слідчими, адвокатами, суддями, прокурорами, юрисконсультами; - доктринальне – тлумачення, яке здійснюється вченими, викладачами у межах системи наукових правових ідей; - Звичайне – тлумачення, здійснюване особами, які мають ні науковими, ні професійними знаннями про право.