Порошенко розказав, хто з його родини воював у Другій світовій війні

Сьогодні ми згадуємо день, коли в Європі настала вистраждана та омріяна тиша — після найкривавішої в історії світу війни. Переживши страшну біду, народи сподівалися, що ніколи знову параноїки-тирани не пересуватимуть в Європі кордони. Що мирні жителі не будуть гинути під обстрілами. Що людей не вбиватимуть тому, що їхня земля сподобалася окупантам. Особливо гостро цю надію відчував український народ. Нашій землі випало стати головним полем бою тієї війни. Наші втрати були незліченними. В Україні немає жодної родини, яку б те вселенське лихо обійшло стороною. Велика біда постукала до кожної хати. Не була виключенням і наша сім’я. Мій батько Олексій якось розповідав, яким запам’ятав Дунай під час бомбардування — червоним від крові. Дід Іван Порошенко дійшов до Праги, отримавши в останні дні війни поранення ноги. Осколок витягти так і не змогли, рана сочилася десятиліттями, і кульгав він до кінця життя. Дід Марини Михайло Переведенцев і поранений був, і контузію отримав; війну завершив у Берліні полковником 8