В Малині продовжує роботу “черкаський крематорій“.

Про рабство і його суть написано чимало наукових трактатів і чогось нового тут вже віднайти важко. Явище цілком вивчене за останніх два тисячоліття писемності. Змінюються лише обставини і модифікуються лише форми прояву покірного раба. Так само і жителі Малина перетворилися на рабів які покірно терплять те, що повітря яким дихають вони та їх діти. З їх мовчазної згоди забруднює підприємство, що платить податки в Черкасах. І смеркає, і світає, День божий минає, І знову люд потомлений, І все спочиває. Тілько я, мов окаянний, І день і ніч плачу На розпуттях велелюдних, І ніхто не бачить, І не бачить, і не знає — Оглухли, не чують; Кайданами міняються, Правдою торгують. І Господа зневажають, Людей запрягають В тяжкі ярма. Орють лихо, Лихом засівають,