Вірш «Війна війною…»

ВІЙНА ВІЙНОЮ… «Війна війною, та «святе» — обід!» — Ця приказка давно вже побутує. Є речі, очевидні для усіх; Той нерозумний, хто їх ігнорує! Життя життям, та прийде смерть однак! — І цей закон не можна скасувати. Філософів, священників, гуляк Спіткає смерть — це кожен має знати! А потім що? А потім буде суд! — Так Біблія всім людям провіщає. Але не всі словам цим віри ймуть, Проте, невірство суд не відміняє… Вважаєш, віра то для слабаків? Можливо, й так, не буду сперечатись, Але скажи, ти в вічність вже вступив І певний, що там нічого боятись? Не аргументи стримують тебе, Повірити щоб в Бога, в Слово Боже. Ти прагнеш обдурити сам себе, Насправді ж, лиш грішити просто хочеш! Гріши та думай, що минеться так Й нікому ти не будеш звітувати! Все смерть поставить на свої місця І зможе кожного переконати. А потім що, якщо ти неправий, І Бог, і суд усе-таки існують? Твоє невірство — тільки звук пустий! Хто від погибелі тоді врятує? Запам‘ятай: хоч вір ти, хоч не вір, Одна лиш є можливість для спасіння — Ісус Христос, Воскреслий і Живий, А не якась твоя сліпа невіра!