Вірш “Донечці“Автор Слава Слободян Читає Микола Клінецький Ініціатива Ю.Р Юлія Розквіт

Я бачив, доню, як ти по стежинці До мене ніжками малими дріботіла. Як ангел - в новій світлій одежинці, Тихенько плакала і “Тато“ шепотіла. Тобі сьогодні рочок, моя леле, Пробач - забрав твоє найперше свято. Пробач, воно гірке і невеселе, Та з неба буде берегти тебе твій тато. Мені ти торт принесла на могилку, Смачні цукерки, свічку й жовті квіти Так хочу обійнять свою краплинку, Та я на небі, щоб раділи діти. Я обіцяю завжди бути поруч, Незримим янголом все йтиму за тобою. Я заберу твою біду власноруч, І в Бога випрошу для тебе світлу долю, Я буду берегти тебе, дитинко, Моя ти зірочко яскрава, ясноока. Ти смійся завжди, сонце моє, дзвінко, Не забувай мене... війна така жорстока... Ярослава Слободян