Великоднє привітання родини Порошенків

Ми часто не помічаємо важливого у буденних речах. Поки Росія не почала війну, ми не відчували ціни миру. Поки не поширилася пандемія, побажання здоров’я лунали, неначе потерті слова. Навіть Великдень часто-густо зводять до яєць, «паски і ковбаски». Багато хто втрачає віру. У своїх ближніх. У майбутнє країни. В самих себе. Та якби воїн не вірив у перемогу, чи зміг би він протистояти агресору? Якби лікар не вірив, що вирве пацієнта з обіймів хвороби, чи стало б йому духу знову й знову заходити до палати? Якби ми всі не мали віри в себе, чи побачили б ми, як наші знання, хист і мрії втілюються у добрі справи для інших? Не гріх комусь надто довіритись, поклавшись на порожні і нещирі обіцянки. А от зневіра – то справжній гріх. Сказано у Писанні: по вірі вашій воздасться вам. Ми все зможемо. Це залежить лише від нас, від нашої віри. У власні сили, в Україну, в Господа Бога.