Василь Стус “Сиве небо обрієм пролилося“

Сиве небо обрієм пролилося. Лиловіє Труханів острів. І Дніпро у моїх очах, катери і автомобілі. І не розхлюпати себе, і не витримати, за тамбережні гони серця не виплескати. Гримить радіо. Надсадно тріщать сороки. Натужно здіймається автобус угору. А ти відкритий — для всіх чотирьох вітрів, відкритий, як шлюз, з котрого не витікає вода. Жалами витягнулись трамваїв гальма. Човен моторний, задерши ніс, полишає чорну розбіглу тінь. Баржа — під жовто-зеленими вогнями, за баржею — жовтувата вода. Вижовкни, світе