АН-24: ВИКОЧУВАННЯ З ЦЕХУ Й ВИПРОБУВАННЯ ПРОТОТИПІВ / 1959-1960 / кінохроніка без звуку 4К

Друга половина 1950-х років позначилася своєрідним “бумом народжуваності“ літаків у ДКБ Олега Антонова. У цей період щороку злітав новий літак, а то й два. Останнім в цьому поколінні став пасажирський Ан-24, народження якого прийшлося на 1959 рік. Перший дослідний прототип машини вийшов із заводського цеху 15 жовтня. Кінокамера зафіксувала німу картинку традиційного мітингу авіабудівників під час урочистої події, утім звук не записувався. Протягом наступного тижня на заводському аеродромі, куди відбуксирували літак, були виконані усі належні роботи з його підготовки до першого польоту, й щойно випав єдиний сонячний день (тогорічний жовтень видався холодним й дощовим), дослідний Ан-24 здійснив перший політ. Це сталося 20 жовтня 1959 року. На відміну від своїх попередників інших типів, Ан-24 став першим в історії ДКБ літаком, заводські випробування якого від початку до кінця провів власний екіпаж фірми: Георгій Лисенко – командир, Юрій Курлін – другий пілот, Володимир Попов – штурман, Афанасій Круц – бортінженер, Петро Мельниченко – бортрадист, Яків Рижик – провідний інженер з випробувань. Заводський етап льотних випробувань машини 01 після 133-х здійснених польотів завершився у лютому 1960 року, а у червні на випробування вийшов другий прототип – машина 02. Конструктивно вона відрізнялася подовженим крилом з меншим кутом встановлення на додатково заниженому центроплані, іншою системою основного шасі, видозміненою конструкцією мотогондоли й механізації крила тощо – усього 15 значних відмінностей, які визначили образ усіх майбутніх серійних Ан-24. Випробувальна програма другого прототипу склала 72 польоти, результати яких дозволили передати Ан-24 на подальші державні випробування, а після – й у серійне виробництво. Це відео публікується у день 65-річного ювілею першого польоту дослідного прототипу літака Ан-24 (01). Оцифровування кіноплівки в 4К здійснене Музейно-архівним комплексом АТ «АНТОНОВ», 2024 р. _______________ * Згідно з принципами історизму, усі епізоди, що містять зображення радянської символіки, не декларують жодного ідеологічного, політичного або оцінювального контексту й публікуються виключно як об’єктивний історико-архівний документ, котрий достовірно відображає невід’ємні ознаки епохи, за якої він був створений.