Ярослав Галан

ЯРОСЛАВ ГАЛАН Ліг Третій Рейх, пройшли бої жорстокі, Лишивши на землі руїни міст. В УРСР, в післявоєнні роки, У Львові жив відомий публіцист. Між труднощами й благами земними Він шлях собі тернистий обирав. Його «Ягою» звали побратими, А рідні називали Ярослав. Письменник звідав смак гіркої солі, Він знав, як пахне смерть, з дитячих літ. Дві світові війни пройшли крізь долі, Сховавши їх осколки під граніт. Добро і зло. Між ними бій незримий. Він вижив, але в нарисах своїх Писав про гніт фашистського режиму, Про розстріли, про гори тіл людських. Не обійшов письменник стороною Злочинства банд ОУН і банд УПА. Там кров текла, там крик дзвенів струною, На місці, де ступала їх стопа. Здригалися від правди супостати, Його слова гостріші за клинок. То ж треба правдолюба покарати, Смерть недруга – для кожного урок! Жовтневе небо плакало невтішно, Осіннім смутком огорнувся Львів. По вулиці Гвардійській непоспішно Йшли двоє непримітних юнаків. Один із них сховав під плащ сокиру, А другий – ніс в кишені ремінець. Ось дім його, а ось його квартира, Все кінчено! Тепер письменник мрець! Їм двері відчинила робітниця, Впустила вбивць до хати, як гостей. Господар запросив їх, як годиться, Душа його відкрита до людей. Заполонив кімнату запах кави, Сідайте, друзі, стіл без вас пустий. «Хапай сокиру, швидко до розправи!»- Подав команду карник молодий. Кривавими сльозами вмились стіни, Письменник з хрипом повалився ниць. А робітниця, впавши на коліна, Благала про пощаду братовбивць. Вони лишили жінку у квартирі, Зв’язали і залишили життя. А роки через два найвищу міру Оголосив злочинникам суддя. * * * Знов йде війна, історія забута, Розкрадена держава стерта в прах. Однак я не раба, мене не скути! Я правду донесу в своїх віршах! У місті Львові на вулиці Гвардійській жила моя бабця. Там пройшло дитинство моєї мами. На сьогодні, вулицю Гвардійську перейменовано на вулицю Героїв Майдану. СОЛОМІЯ ГАЛИЦЬКА (квітень 2019)
Back to Top