«Пообіцяв мертвим забрати їх додому». Олексій Юков, Сергій Гнезділов / ++ подкаст

«Там лежали частини тіл людей розірваних. І по них топталися ногами якісь мужики, баби, малолєтки якісь. І всі мідь тягнули, в мішки складали», — пригадує Олексій картину, яку побачив на місці, де впав збитий терористами український вертоліт. Він зі своєю групою вирушив туди, щоб забрати тіла військових ЗСУ. Невдовзі після тої операції пошуковця схопили терористи Гіркіна і ледве не вбили. «Мені просто пощастило», — розповідає Олексій. Як він став пошуковцем? Де і як доводиться працювати його групі? Як він відчуває мертвих? Як його група допомогла повернути тіла загиблих в Оленівці? І як відбувається спілкування з росіянами, які шукають тіла своїх рідних? А також — про полон у терористів Гіркіна, культуру поховань та про те, хто фінансує пошукові роботи. Дивіться і слухайте « подкаст» — розмову військовослужбовця Сергія Гнезділова та пошуковця Олексія Юкова. 00:00 представлення гостя 00:52 як була створена група «Плацдарм» 01:22 якою була перша зустріч Олексія з війною 03:04 «ми — перша група пошукова в Україні, яка почала займатись пошуком загиблих під час АТО» 04:36 трагедія в Оленівці: як група Олексія допомогла повернути тіла загиблих українців 09:40 хто і як фінансує пошукові роботи 11:21 «нам дуже важливо повернути кожного нашого хлопця додому» 12:08 — «ми не переступаємо жодного: ні російського, ні українського солдата, — ми забираємо всіх» 13:34 — «бувають такі випадки, коли ти відчуваєш, ти ідеш, і ти знаходиш, тобі хтось говорить: “Іди сюди”, — ідеш, і ти знаходиш тіло, і ти не можеш повірити, що це з тобою відбувається» 14:05 — «душі нам довіряють, і це дуже важливо» 14:31 — «буває, що ми працюємо за 100-200 метрів від ворожих позицій, а бувало так, що ми заїжджали на окуповану територію» 15:08 «я пообіцяв мертвим пацанам, що я їх поверну додому, і я не міг їм сказати ні» 16:05 як захищені російські солдати і як кевлар може допомогти врятувати життя українських воїнів 19:05 «не треба говорити, що російські військові одягнені, як бомжі» 19:21 «якщо ми не будемо виробляти своє, то ми будемо втрачати наших хлопців» 20:06 якою має бути українська культура поховань 21:23 «ми не бики, що ми можемо за національною чи релігійною ознакою вбивати одне одного» 21:46 «це не тільки мертвим потрібно, а й нам, і кожному поколінню, яке прийде після нас» 22:32 «у нас немає інших фронтів — у нас один фронт на всіх, у нас одна війна на всіх, і в нас одне горе на всіх» 23:51 як відбувається спілкування з родичами загиблих росіян: «Вони постійно до нас пишуть, звертаються — допоможіть... Ми допомагали, бо ми — люди» 26:13 чи змінили свої погляди на Донеччині ті люди, які до війни мали проросійські настрої 27:43 про ялинку у Слов’янську 29:10 Донбас у 2014: «Я бачив на власні очі, як все це починалося» 31:10 збиті українські гелікоптери під Карпівкою 2 травня 2014 року: «Наша група перша вирушила туди, щоби знайти, може, хтось живий, може, поранений» 31:46 «лежали частини тіл людей розірваних, і по них топталися ногами якісь мужики, баби, малолєтки якісь, і всі мідь тягнули, в мішки складали» 32:32 «коли ми дісталися другого вертольота, він повністю згорів, він горів три дні» 33:28 «нас бачили місцеві, хтось нас здав» 33:40 випадок на Семенівці й контузія: «Так фігово мені ще ніколи не було» 36:42 як Олексія взяли в полон терористи Гіркіна 39:28 «і вони виносять мені, зачитують наказ від 1941 року про розстріл, про зраду “днр”» 42:27 «і я чую, що той чувак їм говорить: «Ви що там, б*ь, с*и, о*и зовсім?» — і десь хвилин через 15-20 телефонує Стрєлков» Репортаж створено за підтримки проєкту «Міжнародний Фонд Страхування Журналістів» Станьте спонсором цього каналу, щоб отримувати бонуси: Підпишіться на нас, щоб не пропустити головних новин України та світу: ➡️ _________________________________ Ми на hromadske не зупиняємо свою роботу під час війни. Наші журналісти та редактори нині працюють у східних й західних областях, з імпровізованих офісів, укриттів та підвалів, бо наша зброя — це правда. Журналисты и редакторы hromadske не останавливают свою работу даже во время войны. Мы работаем из восточных и западных областей Украины, из импровизированных офисов, укрытий и подвалов, потому что наше оружие — это правда. Journalists and editors at hromadske work relentlessly in each region of our war-disrupted country. We continue to work from improvised offices, shelters, and bunkers. We do so, because the truth is our weapon, too. _________________________________ Друзі, якщо ви розділяєте цінності hromadske і вже задонейтили ЗСУ, ви можете підтримати нас: UAH EN Сайт hromadske: Ми у соцмережах: Фейсбук: Твіттер: Телеграм: Інстаграм: ТікТок: @ _________________________________ #громадське #war2022hromadske