Чорні черешні - Жив та був собі козак

Жив та був собі козак, зірвиголова, Та сподобалась йому жінка другова. Ніби досі і не жив, відшукав траву, Попри Бога зворожив жінку другову. Довелось іти на Січ під хоругвами, Та не з ним була в ту ніч жінка другова. Сумно шабельки дзвенять, пил та згарище, Ідуть на ворожу рать два товариша. Втричі більше ворогів, друг знесилений, Пролунало поміж гір: “Прощай милая“. Козак коника обняв, б’є попругою, Кулю на себе прийняв, яка другові. Поверталися на Січ під хоругвами, Гірко пл