Вовчок пройдисвіт

Марко Вовчок (ім’я при народженні — Марія Олександрівна Вілінська) (1833 - 1907) — українська та російська письменниця та перекладачка. Її твори мали антикріпацьке спрямування та описували історичне минуле України. В 1860-их роках Вовчок здобула значної літературної слави в Україні після публікації в 1857 році україномовної збірки «Народні оповідання». Збагатила українську літературою низкою нових жанрів, зокрема, соціальною повістю («Інститутка»). Повість Маруся в перекладі-адаптації французькою стала популярною в Західній Європі кінця XIX століття. Не зважаючи на те, що Марко Вовчок писала твори дуже різних форм, перше визнання – і одразу серйозне – прийшло до неї, як до майстра короткої прози. Власне, саме цей аспект її творчості і представлено на цім диску. Тут зібрано оповідання та короткі повісті, написані у різні періоди життя. Наприклад, “Сестра“ і “Козачка“ – твори, які увійшли в самий перший збірник оповідей Марка Вовчка, але саме він вперше привернув до неї увагу Т. Шевченка, І. Тургенєва., М. Некрасова. А “Інститутка“, “Три долі“, “Павло Чорнокрил“ – це вже період розквіту майстерності, коли письменниця розробляє жанри психологічної повісті та оповідання. Приблизно у той же час вона пише історичну повість-казку “Кармелюк“ – мені здається, цей твір стоїть дещо окремо від решти. Хоча б тому, що це не зовсім повість – як на мене, це справжня поезія, записана прозою. Втім, манері М. Вовчка взагалі притаманна глибока поетичність – внутрішня. Як здатність малою кількістю слів виразити велику – і просту водночас – красу. Мова тут не стільки про красу пейзажну, скільки про красу внутрішнього світу звичайної людини у її повсякденному бутті. М’яка ліричність і тонка психологія – ось, мабуть, основні риси цих творів. Зрештою, не дивно, що Марко Вовчок вплинула на розвиток не тільки української, а й взагалі на розвиток національних літератур усіх слов’янських народів. Жінки вміють приносити в наш світ красу – і вона, безумовно, була однією з таких жінок.