ЛІТНІ КАНІКУЛИ. ЯК ЦЕ БУЛО КОЛИСЬ

В дитинстві у мене було дві мрії. Влітку, щоб корова здохла, а взимку, щоб школа згоріла. Воно й зараз так, але тільки замість школи - робота. Та нічого не вдієш. Треба працювати, щоб жити. Звідси і випливає: “Не працюєш - жити нема за що, працюєш - жити немає коли.“ Але все таки краще було в дитинстві. Особливо літні канікули... Це було, ніби маленьке окреме життя на протязі трьох місяців. Як же ми чекали ці літні канікули... В село завжди приїжджали до бабусів чи до родичів наші друзі з міста, на відпочинок. Ніби вони, бувши малими, в місті, дуже виморились. Але це так. Школа виморювала і в місті, і в селі. У кожного ці канікули проходили по своєму, але якщо взяти взагалі, то у всіх нас є багато спільного. Ми спали до обіду, потім прокидалися і йшли до друзів. Відпочивали на річці, грали в квача. Допомагали батькам, або бабусям з дідусями пасти корів. Хоч і не хотілося вставати дуже рано. А ще, могли навчати пасти корів, своїх друзів із міста. Бо це дуже тонка справа. Часто ходили
Back to Top