Россіні, Севільський цирульник, УВЕРТЮРА

ДЖ. Россіні. Опера “Севільський цирульник“. «Севільський цирульник» - одна з найкращих комічних опер - була написана в разюче короткий термін для новорічного карнавалу в Римі. Правда, композитор частково використовував матеріал своїх більш ранніх творів, але від цього оригінальність і свіжість опери аж ніяк не постраждали. В основу сюжету покладена перша частина знаменитої трилогії Бомарше про Фігаро - «Севільський цирульник або Марна обережність». Лібрето опери написав Чезаре Стербіні. Ідейна спрямованість комедії Бомарше прийняла дещо інший, близький Россіні поворот. Він створив не антифеодальную сатиру, а типову для італійського театру комедію характерів. Його музика підкреслила комізм сюжетних положень, веселий гумор, а головне дуже точно розкрила характери героїв і навіть їх зовнішні звички. Жанр опери – buffa. Россіні підкреслив національні традиції опери buffa: 1. Типовий побутовий конфлікт і образи дійових осіб, що нагадують героїв італійської народної комедії: щастю закоханої пари заважає зануда-опікун, який мріє про чималу спадщину своєї гарненької підопічної. Йому допомагає старовинний приятель - дрібний негідник і лицемір. А на стороні закоханих - спритний слуга, схожий на багатьох розумних слуг, які кмітливіші за своїх панів. 2. Традиційним є чергування пісенних номерів (сольних і ансамблевих) з речитативами secco. 3. Збережено також типова для buffa двоактна структура з характерними фінальними ансамблями і стрімка динаміка в розвитку дії: події розгортаються з незвичайною швидкістю, немає нічого зайвого, все веде до мети. Россіні вмів вибудовувати дію таким чином, що інтерес слухача не слабшав ні на хвилину, весь час зростаючи, не дарма його називали «маестро крещендо». 4. Від традицій комічної опери йде також народність музичної мови, опора на жанрово-побутові форми (від тарантели до вальсу). У той же час, традиційні прийоми старої опери-buffa композитор не просто повторив, а оновив, збагатив. Його величезною заслугою стало перенесення на італійську грунт оперних досягнень Моцарта. Головне, що Россіні запозичує у Моцарта - це майстерність оперного ансамблю. _______________________________ Увертюра. Увертюра одразу створює радісний, “галасливий“ настрій. Увертюра була використана Россіні і в інших операх, вона не має програмного характеру, як у Вебера в опері “Вільний стрілець“. Тематично увертюра майже не пов’язана з музикою опери (виняток - ЗП, яка з’явиться в фіналі І дії і в сцені гоління ІІ дії). Увертюра написана в сонатній формі без розробки. Починається вона повільним вступом E-dur, ліричною і граціозною темою. ГП e-moll своїми повторюваними мотивами дещо нагадує настирливий характер Фігаро. ПП G-dur більш м’яка, лірична і граціозна, дещо нагадує образ Розіни. Стрімка ЗП G-dur ніби є вираженням інтриги, плутанини і швидкого розгортання дії. Реприза увертюри дещо скорочена.