З Холодного Яру

слова Тараса Шевченка музика Кому Вниз Холодний Яр У всякого своє лихо, І в мене не тихо; Хоч не своє, позичене, А все-таки лихо. Нащо б, бачся, те згадувать, Що давно минуло. Будить колишнє,— Добре, що заснуло. Хоч і Яр той; Яр той; Яр той; вже до його І стежки малої Не осталось; і здається, Що ніхто й ногою Не ступив там; а згадаєш, То була й дорога З монастиря Мотриного До Яру страшного. В Яру колись гайдамаки Табором стояли, Лагодили самопали, Ратища стругали. У Яр тойді сходилися, Мов із хреста зняті, Батько з сином і брат з братом - Де ж ти дівся, в Яр Протоптаний шляху? Чи сам заріс лісом, Чи то засадили Нові кати? Щоб до тебе Люди не ходили Не сховаєте! над Яром Залізняк витає І на Умань позирає, Гонту виглядає. Дурний шию підставляє І не знає за що! Та ще й Гонту зневажає, Ледаче ледащо! «Гайдамаки не воины,— Розбойники, вори. Пятно в нашей истории...» Брешеш, людоморе! над Яром Залізняк витає І на Умань позирає, Гонту виглядає. За святую правду-волю Розбойник не стане, Не розкує закований У ваші кайдани Народ, не заріже Лукавого сина, Не розіб’є живе серце За свою країну. Ви — розбойники неситі, Голодні ворони. По якому правдивому, Святому закону І землею, всім даною, І сердешним людом Торгуєте? Стережіться ж, Бо лихо вам буде, Тяжке лихо!.. Дуріть дітей І брата сліпого, Дуріть себе, чужих людей, Та не дуріть бога. Бо в день радості над вами Розпадеться кара. І повіє огонь новий З Холодного Яру. над Яром Залізняк витає І на Умань позирає, Гонту виглядає.