Вечори на хуторі біля Диканькі. Фінальна пісня

Ой, як же було ізпрежди віка Ой, дай Бог. А тільки було синєє море Ой, дай Бог. Ради радоньку, кого в море послать Ой, дай Бог. Зачарована, сумна засинає далина у неба на руках. Ми на березі ріки, бьються хвилями роки, То є ріка життя. Понад берігом іде, але хто її знайде І хто згадає знов? Світ коли не було нас, Але ангел в перший раз Подарував любов. А тільки було синєє море Ой, дай Бог. Ради радоньку, кого в море послать Ой, дай Бог. Ми не янголи святі, але струни золоті У душах не мовчать. Про кохання і вогонь, що бажаємо його Співає нам печаль. Доля згадує про нас І на скронях сивина, неначе білий сніг. І віків старовина, наче пісня неземна Приходить у вісні. А тільки було синєє море Ой, дай Бог. Ради радоньку, кого в море послать Ой, дай Бог.
Back to Top