Артем Лоік - Брат

ПІДТРИМКА ТВОРЧОСТІ - 4149 4393 1449 2707 Приват Текст: Школа, бійка, недопиті пляшки, нас покликали на вулицю чужі старшаки… Оточили, чую мат, чую сміх, а нас двоє, і нам пофіг на всіх! Серце стукає і ледь не втече, та я відчуваю твоє братнє плече, і хоча доволі страшно посміхаюсь, і так, як учив ти запальничку мій стискає кулак! Як ми бились і стояли тоді, я життя б своє довірив тобі, а ті суки тільки кодлом, за наказом когось, зрозуміли це тоді, коли усе почалось… Та не даром полірували турнік, у крові, але веселі, молоді та дурні, без вини, Боже, ти нас не вини, ми стояли, а лежали вони! Прикривай! Прикривай мене! Най удар цей мене мине! Бо ти брат назавжди мені не по крові, а по війні! Не по роду, а по душі, не як сонце, а як дощі, відчував я твоє плече, з ним і в пеклі не так пече! Лютий, кулі, недопиті пляшки, нас покликали в окопи чужі старшаки… Оточили, чую мат, чую сміх, а нас двоє, і нам пофіг на всіх! Серце стукає і ледь не втече, та я відчуваю твоє братнє плече, і хоча доволі страшно посміхаюсь, і так, як учив ти рукоятку мій стискає кулак! Як ми бились і стояли тоді, так і зараз я життя своє довірив тобі! А ті суки тільки кодлом, за наказом когось, зрозуміли це тоді, коли усе почалось… Знову школа, брате, тільки життя… І душа моя й твоя на шмаття! За своє, Боже, ти нас не вини, будемо стояти, а лежати вони! Прикривай! Прикривай мене! Най снаряд цей мене мине! Бо ти брат назавжди мені не по крові, а по війні! Не по роду, а по душі, не як сонце, а як дощі, відчував я твоє плече, з ним і в пеклі не так пече!