Жанна Боднарук (Zhanna Bodnaruk) - Досадонька

Жанна Боднарук - Досадонька Слова: Леся Українка Музика: Леся Тельнюк Ой, здається -- не журюся, таки ж я не рада, чогось мені тяжко-важко, на серці досада. Ой кину я ту досаду геть на бездоріжжя, зійшла моя досадонька, як мак серед збіжжя; а я той цвіт позриваю та й сплету віночка, кину його, червоного, в воду до поточка: пливи, пливи, мій віночку, до самого моря, може буря тебе втопить, чи не збудусь горя. Ой піду я в бір темненький, там суха смерека, як розпалю ясну ватру, видно всім здалека. Запалала при смереці смолова ялиця; горить моя досадонька, мов сухая глиця. Розбуялась досадонька з вогнем на просторі, розсипала палкі іскри, мов яснії зорі. Як упаде з гори іскра, наче з неба зірка, та як влучить в саме серце, - доле ж моя гірка!.. Лежи ж тепер, досадонько, тут у серці тихо, буду тебе колихати, чи не присплю лихо. Притул