Василь Симоненко ’Ні, не вмерла Україна!’

НІ, НЕ ВМЕРЛА УКРАЇНА! Я зустрічався з вами в дні суворі, Коли вогнів червоні язики Сягали від землі під самі зорі І роздирали небо літаки. Тоді вас люди називали псами, Бо ви лизали німцям постоли, Кричали “хайль“ охриплими басами І “Ще не вмерла...“ голосно ревли. Де ви ішли - там пустка і руїна, І трупи не вміщалися до ям, - Плювала кров’ю “ненька Україна“ У морди вам і вашим хазяям. Ви пропили б уже її, небогу, Розпродали б і нас по всій землі, Коли б тоді Вкраїні на підмогу Зі сходу не вернулись “москалі“. Тепер ви знов, позв’язувавши кості, Торгуєте і оптом, і вроздріб, Нових катів припрошуєте в гості На українське сало і на хліб. Ви будете тинятись по чужинах, Аж доки дідько всіх не забере, Бо знайте - ще не вмерла Україна І не умре!