Зникає все. Не вічні люди.
Не вічні їхні почуття.
“Краса“ зазвичай від Іуди,
а що від Бога - не “краса“.
Всі коми стре твоє життя.
Поставить на їх місці - крапки.
А ти спитаєшся: “Де я?
Де те,що вчора було “стартом“?“
Ти вчора там недокохав.
Його сьогодні - ніде брати.
Вчора - дружина,тут - вдова.
Й нема кого вже звати братом...
Зникає все. Зникаєм й ми.
І хоч помалу та стабільно.
Ти далі йтимеш в нікуди.
Від цього нам не стати вільним...