Соло у білій майці, червоних штанах та без шкареток

Поняття “художник“ тут фігурує у трансдисциплінарному сенсі. Трансдисциплінарність – як існування на кордоні, “всередині кордону“, буття кордоном. “Інституція“ як начало – певна інстанція, що керується принципом і том дозволяє художнику абсолютну безвідповідальність – бути філософом, який не дбає ані ро користь чи результат, ані про виробляння змістів чи сенсів. Це роздуми тіла про можливість естетики у сучасному танці. Про те, яка вона не у моєму уявленні про естетику в танці, яким я його бачу, бачив, уявляю, а таким, яким воно вже є у моєму тілі. Це спроба поглянути на те, як мої думки про танцювання(рух, буття) відгукуються в тілі і як моє тіло наводить мене на думки. Музика в данному випадку не є ані фоновим звучанням ані ведучим для танцівника. Для мене вона є тим, що стоїть поруч, не заради підтримки, не для доповнення. Вона партнер, що необхідний, але той, що ніяк прямо не впливає на тебе. Він має вплив просто тому, що він існує поруч.