Ми маємо вистояти. Розумієте?

Автор: Зоя Казанжи Я не під кулями і не під ракетними ударами. Я можу ходити в кафе. І у нас на пляжах засмагають люди. Деякі навіть в морі купаються. Я сплю у своєму ліжку і тільки зараз усвідомила, що це справді розкіш. Елементарна і недосяжна для багатьох. Моє серце зараз теж б’ється на сході. Саме на сході ми отримуємо свою власну індульгенцію. На гарячу воду. На власне ліжко. На солодкі черешні. На стиглий горох. На гаряче літо з квітучими трояндами.