VovaZiLvova - душевний вайб

Йооой! ...Перед мікрофоном стоїть Вова зі Львова І зараз в нашому етері українська мова... Вдягну собі окуляри із фіолєтовим шклом Скрябін казав так легше стіни пробивати чолом Каже нема в країні репу якийсь вареник з гімном Мені аргументовано з ним сперечатися не влом Бо вчуся любити людей навіть коли вони глупі І весь їх гумор з несмішних відосів на ютубі Вони бачили гімна, бо плавали тільки в дупі Їх надто довго тримали в таких акваріумах всіх, тепер всі рибки гупі. Ображати то тупняк, за таке себе сварю, Сварки то гімно, а не любов, а я ж типу люблю... 3рештою як не любити, навколо вічнії душі Рибок і тваринок теж люблю, не їм м’ясо і суші. Колись любив робити репчину, потім розбіглись, Досі не шарю чи шось засліпило, чи був невіглас Досі рахую просрав 5 років, чи здобув 5 років Але я й досі тут і вчу свої уроки... ...Люди добрі, у нас сьогодні в клубі будуть танці Та за графіком гоцають тільки засранці... Навіть свічка горить, а я чомусь лише жеврію Надмірне обмірковування всього замість дії 3амість сили волі хоч інколи часто вологі вії Думав шо здобув знання, та втратив віру і надію Думав ну нашо мені то, ля комедія феніта? Римую тепер як діти, нема де правди подіти. І замахався терпіти, і не так шоб зовсім вітер, В головій моїй та всеодно собі шкодую квіти... Тра себе хвалити, ніхто крім нас і усі ці речі 3 голови сміття викидати, виганяти всю нечисть Голову до спеціаліста, хай собі там мастить плечі Тридцять баксів на годину зливають звідти всю сечу... Моя зі мною говорить по три з половиною, Але бере з мене як за одну, є ше хороші люди... плачу, сміюсь і дізнаюсь шо лишився дитиною Та лікарка каже, шо все так не буде... ...Мій район Сихів, де я всіх знаю Мій район Сихів, де я баскетбол граю... Цей репчик такий як колись, 3 по 16 рядків Просто душевний вайб для своїх сестер і братів Якшо ти раптом згубився серед новин і пантів Спинись на хвильку і насичуйся, говорить Львів Шукай себе тут і зараз, знаходь себе у собі Всі інші місця це ілюзіі в твоій голові Весь інший час не існує ти може чув це колись Коли ти просиш-молишся, то краще дякуй-молись Не злись, що підрозказую тобі ніби прохавав все сам Я тільки знаю шо нічо не знаю, ось мій скромний храм 3аходь у гості, захопи будь ласка чайного квасу Розкажеш чо досі не говориш мовою, посміємось разом Потім поплачемо, примножим радість, зменшим втому Безнадійка спитає чи можна до нас в гості, скажем «ми не вдома» Або «в нас не вдома», посміємось зі старих пріколів Лиш би пам‘ятати: ми в садочку ше, ми навіть не в школі.... ...Все буде файно інакше не може бути 3апам’ятай це і постарайся не забути...