Територія в міжнародному праві

Територія в міжнародному праві З однієї сторони, міжнародне право існує у певному просторі, а з іншої міжнародне право формує певні міжнародні простори. Про те, як співвідноситься міжнародне право та простір ми і поговоримо на сьогоднішній лекції. Види території (просторів) в міжнародному праві. Згідно з правовим режимом в міжнародному праві виділяють наступні види території: державна, змішана, міжнародна. Державна територія — це територія, що перебуває під суверенітетом будь-якої держави, наприклад, територія Французької республіки. Змішана територія — це територія, на яку поширюється обмежений суверенітет держави, яка межує з цією територією, наприклад, територія континентального шельфу. Міжнародна територія — територія, яка не відноситься до державної території та території зі змішаним режимом, як приклад подібної території можна привести територію супутника нашої планети — Місяця. Незважаючи на те, що найбільшою за площею є міжнародна територія (до її складу, наприклад, входить весь космічний простір), найбільша кількість міжнародних правовідносин виникає з приводу державної території. Про правовий режим державної території ми і будемо в основному сьогодні говорити, а питання міжнародної території та території зі змішаним режимом залишимо для лекції з морського і космічного права. Поняття державної території. Незважаючи на, здавалося б, безсумнівність питання про те, що таке «державна територія», в міжнародній науці представлені дві теорії про сутність території в міжнародному праві: теорія об’єкта та теорія компетенції. Теорія об’єкта стверджує, що територія держави та, яка обмежена державними кордонами. Теорія компетенції — територія держави та, де знаходяться люди, що підкоряються волі держави. Наприклад, якщо на певній території люди не підкоряються законам держави, до яких відноситься ця територія, то відповідно до теорії компетенції, ця територія вже не відноситься до території цієї держави. Склад державної території. Державна територія складається з наступних елементів: сухопутна, водна, повітряна і умовна територія. Склад сухопутної державної території включає: континенти, острови, надра. До акваторії відносяться: річки, озера, територіальне море. Повітряна територія — це повітряний простір над сухопутною і водною територією висотою 100-110 кілометрів. До умовної території вчені-міжнародники віднесли: судна (космічні, повітряні, водні), що знаходяться у відкритому морі та території дипломатичних представництв. Зміна державної території. Хоча будь-яка зміна державної території є замахом на такий принцип міжнародного права, як принцип територіальної цілісності держав, все ж таки явище зустрічається в міжнародній практиці. Існують наступні способи зміни державної території: плебісцит, цесія, анексія. Плебісцит — це зміни належності державної території в результаті всенародного голосування. Цей спосіб заснований на такому принципі міжнародного права, як право націй на самовизначення. Для міжнародної легітимізації даного способу референдум повинен проходити за чіткою юридичною процедурою та під контролем представників міжнародної спільноти. Цесія — це обмін територіями між державами. Причинами даного обміну можуть бути, наприклад, необхідність «вирівнювання» кордону, обмін територіями з переважним проживанням представників не титульної нації та інше. Обов’язковою умовою цесії повинна бути згода обох держав, які обмінюються територією. Анексія — це захоплення однією державою території іншої держави. Це спосіб зміни юрисдикції будь-якої території, що суперечить міжнародному праву. Існує цей спосіб лише тому, що деякі держави, користуючись своєю військовою міццю, утримують за собою анексовані території. Але, в будь-якому випадку, рано чи пізно ця територія відійде тій державі, у якої вона була відірвана. Державний кордон. Державний кордон — це площина, в межах якої знаходиться державна територія. Існують наступні види державних кордонів: сухопутний, водний, повітряний. Сухопутний кордон може бути природним (наприклад, по вершинам гір) і штучним (розмічений межовими знаками). Водний кордон по річці проходить по фарватеру, тальвегу або посередині річки, а по морю — по зовнішній кромці територіальних вод. Повітряний кордон — це площина, що проходить через сухопутний або водний кордон. Встановлення державного кордону відбувається в два етапи: делімітація і демаркація. Делімітація — це встановлення кордону по карті. Укладається двосторонній договір, додатком до якого є великомасштабна карта, на якій проведена межа. Прикладом такого договору, правда злочинного, є договір між Гітлером і Сталіним про розподіл Польщі. Демаркація — це встановлення кордону на місцевості. Двостороння комісія, керуючись картами, встановлює межові знаки. Після закінчення демаркації, підписується відповідний акт. Питання території в міжнародному праві дуже об’ємне і буде розкриватися далі у багатьох лекціях, наприклад, морському і космічному праві.