Василий Жданкин Господи помилуй

У очах — печаль, на плечах — сума, В рідній стороні місця нам нема. Нашої землі — лиш по цвинтарах, Нашого життя — в німця батрака. Наші дівоньки — в турка хоромах, Наші старики — ген, по смітниках. Щедро родить хліб — наш багатий край, А зав’яжеш сніп — жидові оддай. Робим задарма, п’єм закрадене, Отаке життя наше праведне. Возлюбили ми демократію: Як же прокормить всю ту братію? Стали врешті ми українцями, Тільки не зведем кінці з кінцями. На своє життя нарікаємо, Тяжкії гріхи забуваємо. І з більш