Я втратила дар мовлення й ногі вже не слухались, тільки потім вони прибрали зброю — ТІ, ЩО ВИЖИЛИ

Олена Андріївна вже не плаче, просто не лишилось сліз. Вона назавжди запам’ятає той день, коли у її село зайшли окупанти. Рашисти майже зруйнували будинок Олени та погрожували їй зброєю.