Лиза Умарова — Грозный

Сегодня «Грозный — город-герой» в Чечне, как газмановские «Офицеры, офицеры» — в военной среде. Прямое попадание в самую точку тысяч сердец, измученных фронтовым ПМЖ. «…Грозный! Ты сегодня — город-герой. Грозный — и все чеченцы гордятся тобой. Хоть твои улицы развалены и наше детство под завалинами. Но мы гордимся, столица, тобой. Грозный — город-герой»… Это — припев. Остальное — про то, как «ты не дрогнул, не сдался, не пал»... И — многократный гортанный выкрик низким Лизиным голосом: «Грозный! Ты сегодня — город-герой!». Песня о том, что каждый в Чечне видит вокруг и чувствует по этому поводу. И о том, что можно очень постараться и унизить целую республику, доведя народ до полного молчания, и даже утешать себя: мол, все сдались на милость победителю. Но песни народ будет любить только те, которые расскажут о совершенно противоположном: о неуничтоженной гордости, о недрогнувших сердцах, о стойкости. В прошлом сентябре, когда Лиза вернулась из Нальчика и выпустила кассету из своих рук: сначала друзьям подарила, а те еще кому-то, и далее по цепочкам знакомых, песня о Грозном сразу заняла первые места чеченских хит-парадов. На базарах, естественно. Других нет. «Когда-нибудь это будет гимн нашего города, — говорили мне люди. — Слушай, и ты все поймешь про нас. Важны слова». — У каждого — свой протест войне и равнодушию. Мой протест — в этой песне. Я все-таки не думаю, что «Грозный — город-герой» — хит. Очень это спорно. Мужчинам, заметила, почему-то нравится «Душа моя». Мальчик девятилетний плакал. И старик плакал. Это песня, которую я сочинила, как только началась вторая война. В 99-м. «Душа моя… Куда б ни мчали нас мечты, душа моя, ты лишь в Чечне находишь счастье и покой, душа моя… О, сколько бед перетерпели мы с тобой, душа моя. О, как страдали мы с тобой, душа моя, но лишь в Чечне…». *** Ліза Сулимівна Умарова (чеч. Iумарийн ЙоI Лиза, (12 березня 1965, Алмати, Казахська РСР, СРСР) — чеченська співачка та авторка популярних у Чечні пісень цивільного та патріотичного змісту «Грозний — місто-герой», «Душа моя» та інших. В одній із перших публікацій про співачку Анна Політковська назвала Лізу Умарову “чеченським “Любе“, але, хоча Політковська (Мазепа) була жінкою дуже доброю та хороброю, проте в музиці, мабуть, не шарила: до чого тут “Любе“? Народилася та виросла у Казахстані, закінчила Ярославський театральний інститут за спеціальністю актриси драммтеатру. До початку Першої російсько-чеченської війни працювала у Грозному директором будинку культури, потім переїхала та жила у Москві. Здобула популярність після публікацій Ганни Політковської у “Новій газеті“. 2009 року після заклику голови парламенту повертатися на батьківщину Ліза Умарова спробувала повернутися до Чечні. Але з економічних причин і після розстрілу її старшого брата змушена була переїхати назад до Москви. 2012 року, поїхавши на гастролі до Фінляндії, попросила там політичного притулку Ліза Умарова почала співати та писати пісні після чергової поїздки до Чечні, куди їздила за книгами, під час другої російсько-чеченської війни. У своїх інтерв’ю вона розповідає, що основна ідея її творчості пов’язана з бажанням «зупинити війну, допомогти людям, донести до народу те, що там [в Чечні] твориться» популярні. В інтерв’ю різним джерелам Ліза Умарова розповідає про складнощі з організацією виступів, попри популярність її пісень. У 2006 році брала участь у Сахарівській майовці. Після переїзду до Москви Ліза Умарова зазнавала переслідувань з боку націоналістів: вони загрожували розправою їй та її дітям . 5 вересня 2005 року в Москві на Лізу Умарову та її 15-річного сина було скоєно напад ; суд визнав нападників-націоналістів винними у розпалюванні національної ненависті та ворожнечі. У 2012 році, поїхавши на музичний фестиваль, Ліза Умарова разом із дітьми попросила політичного притулку на території Фінляндії. Ліза Умарова прокоментувала пресі, що, перебуваючи там, уперше за довгий час відчула себе вільною. У березні 2016 року в Гельсінкі в культурному центрі STOA було представлено моновиставу співачки під назвою «Маршо» («Свобода»), португальського режисера Луїша Рапозу та Круза Не з першого разу, але їй і дітям надали політичний притулок. Про це йдеться у фільмі про емігрантів на телеканалі «Дождь». Умарова_Ліза_Сулимівна .