ЧЕРПАК TV. Улюблена пісня батька, Нестора Махно. (посилання польська версія, та версія на івриті).

Бажаючі можуть послухать, польська версія версія на івриті Махновщина до тепер є, мабуть, наймасштабнішою білою плямою на карті історії України періоду революції та громадянської війни. За радянщини махновщина в історії висвітлювалась “кулацким контрреволюционным анархистским движением, за которым стояли две – три тысячи ограниченных людей: мародеров, убийц, боровшихся против пролетарского государства”. Про махновщину згадувати заборонялося, вивчати – тим більш. Більшість матеріалів раніше було недоступним не тільки масовому читачу, але й історику. Маленьким істеричним злим чоловіком зображували Нестора Махна у книгах та кіно про громадянську війну. А от жителька одного з Запорізьких сіл, в котрої Махно зупинявся на ніч, казала, царство їй небесне, що він «простий, приязний у спілкуванні, не цурався роботи, не ставив себе над іншими». По поверненні в Гуляйполе, Махно в очах односельців постав справжнім героєм. Він почав об’єднувати навколо себе близьких по духу людей. Щиро вважав, що своєю боротьбою проти експлуататорів, сприяв поваленню самодержавства. Об’єднавши колишніх “експропріаторів” і молодь, яка прагнула покінчити з багатіями, він повів боротьбу з тими, хто після Лютневої революції захопив владу в Гуляйполі. Це були в основному офіцери, що вболювали за політику Тимчасового уряду. На чолі з Махном створено “Селянський союз”. Хоча, користувався він великою підтримкою не лише селян, які бачило в ньому “страждальника за інтереси трудівників села”, але й місцевих робітників. Бо повернувшись до Гуляйполя, одразу став працювати маляром на заводі “Богатир”. Крім того, Махно увійшов до складу противного “Громадського комітету”. Добре вивчив своїх політичних ворогів. Став єдиним славним авторитетним вождем у Гуляйполі та окрузі. Очолив Раду робітничих і селянських депутатів. Був обраний головою профспілки деревообробників та металістів, керував доброю кипою інших організацій Гуляйполя, що виникли тоді. А невмируща українська народна творчість береже в Гуляй-Полі пісні та примовки про Махна: “Махно — цар, Махно — бог з Гуляйполя до Полог” — звучить тихою народною іронією. “Ой, гоп, куме, не журись, в Махна гроші завелись”, “На Махнові гроші не купиш і воші”, “Хто тих грошей не братиме, того Махно дратиме”, “Ах, яблучко, да із Італії, надоїло воювать пролетарію”, “Яблучко із листочками, треба батька Махна із синочками”, “Ах, яблучко, куди ти котишся, Махну в рот попадеш, не воротишся”. У війську Нестора Махна був власний оркестр, що складався з двадцяти музикантів-євреїв. Це вони вперше вивчили на Полтавщині нову пісню, яка стала їх улюбленою похідною, тобто маршем Махна, його повстанців, а відтак – населення усієї України.