Монолог маленького привида з “Кирпатий барометр“ (читає - Орест Пастух)

АНТОЛОГІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ПОЕЗІЇ #34 МОНОЛОГ МАЛЕНЬКОГО ПРИВИДА, Василь Симоненко, Читає - Орест Пастух Монолог маленького привида Я — твій ровесник. Доля моя куца, Печаль моя не відає кінця — Старих світил чіткі орбіти рвуться, І гаснуть ненароджені сонця. Я — твій ровесник. Плоть моя убита, Із ребер в мене виросли дуби. Моє життя потрощене, мов жито, Ціпами божевілля і злоби. Коли я біг розхристаний на луку, Де обрій так прозоро глибинів, Чужий солдат схопив мене за руку І до людей у білому одвів. І я дививсь на них незрозуміло, В зіницях метушилися зірки, І кров моя прозоро цибеніла У банку із рожевої руки. І чорна ніч звелась в очах у мене, І сон легкий навік мене зборов… Моїм убивцям у голодні вени Влили мою дитинно чисту кров. Я — твій ровесник, пролісок надії, Розтоптаний жорстокістю нікчем, Я — син краси і голубої мрії, Я — автор ненаписаних поем. Я — твоя мука і твоє сумління, Мені кати не обрубали крил: Із ра