Марта Липчей - на пристані

Жива вода померла у отруті. Руку в руці тримаю я у скруті. Цупкий, нескінченний, рідний ланцюг, Де кожен і мама, і тато, і друг. 3орями я падаю чи дощем. 3алатанеє небо плаче вогнем. Пошматані душі йдуть на причастя. Попри нещастя, вірують в щастя. Стою на пристані Розхристана Душа моя чиста Кораловим намистом Від 3аходу до Сходу Огорнута в негоду. Стою на пристані Розхристана Душа моя з кришталя Парусом корабля 3 Півночі на Південь Спиняє сильний вітер. А у лісах десь чую я зозулю. Я не рахую. Ні, я не рахую. Іду на край світу, до світла в пітьмі, Одягнена в літо із лютим в душі. Спокоєм пронизана твоя мить... Струна натягнута уже не тремтить. Тілом, душею йду на причастя! Попри нещастя, вірую в щастя! Стою на пристані Розхристана Душа моя чиста Кораловим намистом Від 3аходу до Сходу Огорнута в негоду. Стою на пристані Розхристана Душа моя з кришталя Парусом корабля 3 Півночі на Південь Спиняє сильний вітер.