Територія життя. Діти

Діти війни- як біль прозріння, Розплата за життя ві сні. Настав їх час, це покоління здає екзамени війні! Упали в жорнова двобою… (Та «пісня Світу» не нова). Їх небо зранене журбою, а мати? Мати в них вдова… Не сироти, це- Діти України, Їм смуток Душу юну спік, зростають посеред Руїни … То ж розпочато новий лік! Вони на перехресті Світу, хто ще малий, хто не родивсь, Та ще багацько того квіту, зросте із попелу колись. Постануть, вірю, мов Титани, бо кров козацька- не вода, крізь втрати біль, смертельні рани, Розпочалася їх хода.