Ще не так давно про Голодомор в Україна згадувати не можна було.
Запитай своїх батьків, що чули вони про страшний голод 1932-1933 в часи своєї юності? Запитай у батьків своїх батьків, чи могли вони відкрито пом’янути невинних жертв на громадському зібранні? Чи могли вони залишити там свою свічку в пам’ять про загиблих?
Нам забороняли пам’ятати. Бо передана поколіннями пам’ять починає ставити питання, шукати відповідь, а знайдена відповідь - вимагає дії.
Сьогодні пам’ятати простіше, ніж українцям попередніх поколінь. І діяти - також. Це завдяки тому, що у складніші часи наші попередники, не зважаючи на небезпеки, утиски і ризики, пам’ятали: спочатку потайки, пошепки, але чимраз голосніше і відважніше.
Логіка очевидна: якщо тобі байдуже, якщо ти полінуєшся прийти і запалити свічку пам’яті, чи хоча б поставити її у себе у вікні в День пам’яті жертв Голодомору - це буде мовчазна згода з тими, хто спочатку організував геноцид, а потім робив усе можливе, щоб в
22 views
0
0
11 months ago 00:04:28 1
НОТКИ “ВОСЕНИ“ 2018 (слова та муз. Ліза Кравчук)
11 months ago 00:04:23 1
Навколо Горить Вогонь | Дарина Кочанжи (Official Video)