Тарас Компаніченко - “Сховалось сонце за горою“ (“Вечір“)

Пісня на слова маловідомого українського поета Мусія Кононенка. Сховалось сонце за горою, Туман легенький землю вкрив, Шепоче вітер з осокою, Гайок зелений потемнів. Далеко співи десь лунають, На небі зірка миготить; Отари з поля поспішають У холодочок одпочить. Блакитне небо обгорнуло Усю рослину, всіх людей, Село в садочках потонуло, Затьохкав пісню соловей... Моя Вкраїно, мій ти раю, Ти чарівниченько моя, Я без кінця тебе кохаю, Ще й більш кохати хочу я! Хотів би я тебе руками До серця щиро пригорнуть, У очі глянути очами І вже на вік тоді заснуть! Запис зроблено у музеї Івана Гончара на меморіальному вечорі, присвяченому пам“яті жертв радянських штучних голодоморів в Україні. Більше про Мусія Кононенка: Або на Вікіпедії: Сторінка виконавця у Фейсбуці: