Всюдисвоя - свій тил

Я не глуха, я чую, коли говорять в спину І чесно кажучи, я довго відчувала провину 3а те, що я далеко, що я не вдома Ну-ну, всі справжні патріоти живуть закордоном Ти знаєш, я вже не гніваюсь і не страждаю Я просто звикла, що далеко від рідного краю Колись це було так боляче і так гірко 3давалось, виходу немає з золотої клітки І не було змісту, і не було сили Щоб піднятись з ліжка. Молода людина Лежить і не хоче нічого, така туга Ностальгія - їй Богу, то страшна недуга Мені шкода, що так багато тепер розуміють Як рідні стіни і повітря на людину діють Як можна жити в краю гарному, проте чужому І понад усе, просто хотіти додому В кожного свій тил в кожного своя зброя Я із шафи-комори насипаю словом В кожного свій хрест, в кожного своя дорога Кожному своя над собою перемога А хто дивився збоку - говорив нетерпляче Живе в Америці, і через це плаче?! Додому хоче? Ой, оце дилема! Купи квиток, дівчинко, мені б твої проблеми! Але життя так склалось, я не знайшла сили Плюнути на все і помчати додому щосили Нарешті зрозуміла, що можу служити Немає значення де я, просто треба робити. Дорослішати - класно. Всім Рекомендую. А про усе що було, я біотше не шкодую Ні про невдачі, ні про успіхи. Скажу більше: Я тут і зараз, і це найголовніше. Я була ворогом собі, але стала другом Моє серце чисте, в ньому немає туги Не тому, що я забула чи розлюбила Я просто прийняла і відпустила