“Дай, Боже, радості“ (А.Демиденко, Г.Татарченко) - співає Назарій Яремчук.

Назарій Яремчук: «Життя дається людині єдиний раз. І його бажано прожити у Львові!!!» 20 травня 1995 року. Львівська Опера, 50-річчя ЛАЗу (Львівського автобусного заводу). За словами ведучого цього ювілею поета Андрія Демиденка, Назарчик проспівав три пісні, востаннє (ніхто тоді цього навіть у найстрашнішому сні уявити не зміг би!!! Жити залишалося всього 40 днів…) вклонився львів’янам, зайшов за куліси і присів, тримаючись за живіт. «Що ти робиш зі собою? Чому не співаєш під фонограму, як усі інші?!» — насварився Андрій. «Не вмію я цього робити… Та й не можу дурити людей…», — зціпивши зуби від невимовного болю, зізнався улюбленець мільйонів своєму другові. У Назарія прогресував рак шлунку... Що ж до фонограм, то Яремчук завжди йшов до свого слухача і глядача справжнім, щоразу, неначе на сповідь, наче на молитву, не зміг фальшивити, не навчився цього. Хоча, чого гріха таїти, маємо у державі тих, хто зумів доспіватися на фонограмах, на брехні до Героя України… Якщо шукати в інтернеті відео з останнього прижи