Не рвіть Україну, брати, на шматки, Бо що нам ділити на спільному полі?!

Не рвіть Україну, брати, на шматки, Бо що нам ділити на спільному полі?! Один в нас Чорнобиль. Одні колоски. Одна у нас кривда, і правда, і воля! Одна у нас віра! І хрест наш важкий, Та нам його і нести на Голгофу. Не рвіть Україну! Не рвіть на шматки, Бо рід наш змолотить, зімне катастрофа! У матері ж серце не ділять сини. На прапорі нашім — і небо, й колосся! «Не рвіть Україну», — кричать ясени, «Болить мені, діти!..» — Вкраїна голосить. До гурту, до купки єднаймось усі, Гряде хай родина козацька, велика,