Україна, ООН і Туреччина можуть забезпечити роботу продовольчого коридору. Звернення

«Позиція України завжди була і буде максимально чіткою: ніхто не має права руйнувати продовольчу безпеку будь-якого народу. Якщо купка людей десь там у Кремлі вважає, що вони нібито мають право вирішувати, чи буде їжа на столах в Єгипті або в Судані, в Ємені або в Бангладеш, в Китаї або в Індії, в Туреччині або в Індонезії… то світ має можливість показати, що шантаж не дозволений нікому. Від першого дня повномасштабної агресії Росія зруйнувала вільне мореплавство у Чорному та Азовському морях. Росія била ракетами та дронами по наших портах, по зернових терміналах, навіть по елеваторах… Єдино можливий наслідок цього – це дестабілізація продовольчих ринків і соціальний хаос у країнах, які критично залежать від імпорту продовольства. Українське продовольство – це базова безпека для чотирьохсот мільйонів людей… Торік світ відреагував правильно на російську загрозу продовольчій безпеці – разом із Туреччиною та ООН ми запустили Чорноморську зернову ініціативу. Її результати красномовні: майже 33 мільйони тонн агропродукції були експортовані до 45 країн світу. Всі мають право на стабільність… Африка має право на стабільність. Азія має право на стабільність. Європа має право на стабільність. А отже, ми всі повинні дбати про безпеку – про захист від російського божевілля. Чорноморська зернова ініціатива може і повинна працювати й надалі – якщо без Росії, то без Росії. Угода щодо експорту зерна – це угода з Туреччиною і ООН – залишається чинною. Єдине, що зараз потрібно, – це її акуратне виконання. І рішучий тиск світу на державу-терориста. Я направив офіційні листи Президенту Туреччини Ердогану і Генсеку ООН Гутеррішу з пропозицією продовжити роботу Чорноморської зернової ініціативи або її аналога у тристоронньому форматі – так, як це найнадійніше. Україна, ООН і Туреччина спільно можуть забезпечити роботу продовольчого коридору та інспектування суден. Це потрібно для всіх у світі – і кожен, хто підтримає, стане рятівником життя на величезному просторі від Марокко до Китаю, від Індонезії до Лівану». Звернення Володимира Зеленського наприкінці 509-го дня війни.