Стоїть гора високая. “...а молодість не вернеться, не вернуться літа“.

Стоїть гора високая, Попід горою гай, Зелений гай густесенький, Неначе справжній рай. Під гаєм в’ється річенька, Як скло вода блищить Долиною широкою Кудись вона біжить. Біжить вона, край бережка, Де вяжуться човни Там три верби схилилися, Мов журяться вони Що пройде любе літечко, Настануть холода, Осиплеться з них листячко І понесе вода. Ви не журіться вербоньки, Ще вернеться весна, А молодість не вернеться. Не вернуться літа!