Артем Лоік (feat. Абіє) - Молитва 2

ПІДТРИМКА ТВОРЧОСТІ - 4149 4393 1449 2707 Приват Текст: Чи люблю тебе не питай, бо любов моя не мине... Ти за край ідеш... Так за край! Щоб залишити мені мене. Я хотіла тобі дати рай, та Диявол його не мине… Не щади його, а карай! Щоб залишити мені мене. Ствол 415 міліметрів, а тому  смерть не довго до мене в економкласі летіла, та я відпросився у старої знову додому, у мене на землі залишилось незакінчене діло.  Затягнув“пальоний“ турнікет і двинув у темряву, воля до життя сильніша будь-яких панацей, у смерті руки трусяться немов би від тремору, дала маху і я лізу з того світу на цей! І хватаюсь за землю, що є сили і духу, і в багні серед бруду — віднаходжу коріння, і беруся за нього, як за мамині руки, а у грудях грохоче моя Україна… Кращі люди не вагаючись засіяли небо, гірші люди не вагаючись чекають плоди, а я лізу по землі і її мої ребра орють для голів сліпої орди.  Чи люблю тебе не питай, бо любов моя не мине... Ти за край ідеш... Так за край! Щоб залишити мені мене. Я хотіла тобі дати рай, та Диявол його не мине… Не щади його, а карай! Щоб залишити мені мене. Видно землі ці плетені тьмою, по кордонах вузлами ці ниті, та поки я живу і ці землі за мною, — я заставлю чортів їх цінити!  Кров хотіла втекти та спинилась, і на тому їй дякую клятій, я ще дихаю, тому спи мила, хай попереду біси, та за нами крилаті! Почекає та небесна гребля, що описував детально одинокий Данте… Поки лізу по землі і її мої ребра витирають від лап окупанта! Кращі люди за тебе у хмари, гірші люди за тебе у спальні, пам’ятаєш набої — замало, пам’ятаєш, що люті — достатньо.  Чи люблю тебе не питай, бо любов моя не мине... Ти за край ідеш... Так за край! Щоб залишити мені мене. Я хотіла тобі дати рай, та Диявол його не мине… Не щади його, а карай! Щоб залишити мені мене.